Коли не вистачає «яду», чи отрути я малою на стіні. Мої крила, ще наповняться вітром тому що маєш надію. Ця історія мала свій початок. Одного дня я зрозумію чого ти хочеш, а потім будуть слова. Це правильна комбінація, думки-слова. Ми могли все змінити, та мої ліки перетворилися на отруту. Точніше це я їх перетворив……. Тому я малюю на стіні… В мене дві фарбі, чорна та біла. Чорні та білі, зима та літо, війна та мир. З тобою як на війні ніколи не знаєш звідки куля прилетить. Лісові галявини, та поля зарощу бадиллям. Яри які зробила вода. Болото. Всі ці речі на моїй стіні. З лівого боку за обрій заходить розбите серце, а з правого встають очі заповненні коханням.
Чорне та біле, аж ніяк не чернігівське біле. Зараз з’явиться зелений колір та розів’ється білим димком, притуплюючи почуття, що найголовніше, та відчуття. Довго , каже довго, а мабуть рано. Ще рано, рано, рано, рана, рана о є червона! Тоді намалюю сонце червоним, а як вистачить то і вогонь. Вогонь, вогонь, вогонь, вогонь!!!!!!! Стіна вкривається вибоїнами, що залишають злі металеві оси, вкривається червоними, розмашистими плямами. А долі падають тіла, що осмілились малювати на стінах, хоча б і чорним та білим. Долі байдуже, уже байдуже бо вони долі, і все можливо навіть сніг у травні.
Лише Спробуй Доторкнутись і У мультику з’явиться твій персонаж. Вени, вени, вини не мА , що я жива, що ти жива, що я не я, ти не моя. Вени, вени так і просяться на гору, вимагають ковтку повітря, розкритими пащами кусають мене за шкіру. Я спробував і ця ідея захопила мій мозок, чи що там лишається у персонажу мультфільму.
На фіга. Посушу голову Феном, а *** гаряче!!! Нікуди подіти руки, ноги. Удар током , не бійся, це не боляче коли горять нервові закінчення та витікають очі. Вони витечуть і перетворяться на рибок, які починають гасати довкола моєї голови та твоєї. Жовті плями……. Нагадує лимони. Чомусь вони ростуть на кактусах. Зелене і жовте. Токсичне і кислотне наповнює рота. Ковток вогню із пляшки напалмом випалює горло та шлунок, щоб потім перетворитися на проблему для розуму, докори сумління. Задуха. Нічим дихати і рибки помирають бо не можуть жити у солоному і липкому поті.
Вони теж осідають на дно та перетворюються на попіл.
Сірий колір………
В эту категорию могут быть добавлены ваши творения в виде стихов, прозы, эссе и прочих произведений искусства. Ограничения - цензурность (постарайтесь :))
Етим именем сказано всё... Она считает что в наше время никому не нужна проза. Она считает себя свободной от всего. Она идёт по улицам широко шагая... Встречайте именно её поезию и её саму на наших улицах...
